Подорож за досвідом

8-10 грудня відбулась мандрівка пластунів Рівненської округи до  Пластових центрів Тернополя і Івано-Франківська. Переймати досвід, щоб поширювати у школах міста, поїхали шестеро представників станиці Вараш.

Пластунка Софія Пасевич взяла інтерв”ю у своєї мами Валентини, яка теж була у вирі цих подій.
“‌О 8-мій ранку з Рівного відправлявся автобус до чарівного міста Тернопіль,  яке заворожує своєї красою. Після цікавої екскурсії містом нам провели гутірку на тему “Історія пласту в Тернополі”. Обід та відпочинок – і ми знову знову відправилися в дорогу, на цей раз ще далі – у Івано-Франківськ. І якщо більшості з нас здавалося, що Тернопіль – це одне з найкрасивіших міст, то побачивши Івано-Франківськ у нас просто слів не було. Адже, як нам розповів екскурсовод – це місто було побудоване як “ідеальне” – з центру розходяться маленькі, чисті та гарно доглянуті вулички, які зверху нагадують сонце.  Друзі з Івано-Франківської станиці зустріли нас дуже привітно та тепло і відразу почали розповідати нам про те ж, що і тернопільські пластуни, але тепер вже з темою “Історія пласту у Івано-Франківську”.  А на ранок у неділю, як завжди пройшла годинна літургія, після якої якої знову в дорогу. Взагалі, вся мандрівка була дуже рухливою і ми мало проводили часу на одному місті, постійно мандрували, бачили нові місця та переживали нові емоції, тому наступна наша зупинка планувалася у місті Лева. Та зупинились ми раніше, адже проїхати біля Манявського Скиту не завітавши туди, було просто не можливо.У монастирі була літургія, і хто хотів, міг зостатися тут, а інші мали змогу піднятися до Блаженного каменю, що знаходиться на висоті майже 1 км від самого монастиря. Камінь-брила із гротом нагадує велетенський орган з отвором. З цієї брили віками витікала вода, яка зникла в час закриття монастиря і так само чудесно з’явилася коли монастир відродився знову. Були неодноразові випадки зцілення цією святою водою. Спуск був не з легких, через сніжну дорогу, і супроводжувався падіннями та іграми в сніжки. У Львові, на жаль, провели дуже мало часу – адже всі поспішали додому, запроваджувати отримані знання по вихованню нового покоління.”